Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
підпалювати — юю, юєш, недок., підпали/ти, палю/, па/лиш, док., перех. 1) також без додатка. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. || також без додатка. Починати топити якимось паливом піч, грубу і т. ін.; розпалювати. || перен … Український тлумачний словник
попідпалювати — юю, юєш, док., перех. Підпалити багато чого небудь (кожне зокрема) … Український тлумачний словник
відпалювати — 1 дієслово недоконаного виду обробляти нагріванням відпалювати 2 дієслово недоконаного виду обробляти пласти руди вибухом … Орфографічний словник української мови
підпалювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
попідпалювати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відпалити — I див. відпалювати I. II див. відпалювати II … Український тлумачний словник
відпалювання — I я, с., тех. Дія за знач. відпалювати I. II я, с., гірн. Дія за знач. відпалювати II … Український тлумачний словник
підпал — у, ч. 1) Дія за знач. підпалювати, підпалити 1), 2). 2) діал., перен.Запал (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
підпалити — див. підпалювати … Український тлумачний словник
підпалювання — я, с. Дія за знач. підпалювати … Український тлумачний словник
